"Музику слухають носом," – кажуть японці. Ця ідіома означає глибоке, інтуїтивне сприйняття, що виходить за межі слуху. Коріння її в тисячолітній традиції, де справжня насолода мистецтвом вимагає багатовимірного відчуття, вловлюючи...
"Музику слухають носом," – кажуть японці. Ця ідіома означає глибоке, інтуїтивне сприйняття, що виходить за межі слуху. Коріння її в тисячолітній традиції, де справжня насолода мистецтвом вимагає багатовимірного відчуття, вловлюючи його "суть".
Витоки фрази в Кодо (香道), мистецтві "слухання" ароматів пахощів. У період Муроматі (1336-1573) аристократи не просто нюхали дорогі смоли, як *уд*. Вони медитативно "слухали" їхні тонкі ноти, намагаючись вловити історію.
Ця філософія поширилася попри всі мистецтва. "Слухати носом" музику - означає вловлювати її невидиму "ауру", емоційний підтекст та мовчання між нотами. Збагнути задум композитора, відчути глибину кожної фрази, наприклад, у п'єсах для кото.
У японській музиці акцент на *ма* (у) - значних паузах і просторі між звуками. Але вимагають від слухача не просто слухати вухом, а всією істотою "відчувати" драматизм тиші.
Таким чином, "слухати носом" - це про глибоке, цілісне сприйняття мистецтва: чи то аромат, звуки чи живопис. Це заклик до більш усвідомленого занурення. Спробуйте самі: закрийте очі та "понюхайте" улюблену мелодію, відчуйте її справжню сутність.
Select how you want to watch this video
